- Мені не подобається, як грає київське Динамо. Не бачу стилю, не бачу малюнка, - каже Йожеф Сабо. - Можливо, футболісти не хочуть добросовісно виконувати свою роботу, не знаю в чому причина. Мабуть, у середині команди щось відбувається, вони ж на полі між собою сваряться. Мені як динамівцю було соромно, що в завершальні 10 хвилин двобою з Карпатами кияни почали грати навалом. Такого ніколи не було, це в жодні рамки не входить. Динамо – команда з такими футболістами і грати навалом... Це не припустимо.
Погано, коли старе руйнують, а нового не створюють. Раніше динамівців можна було переодягнути в будь-яку форму, але за манерою гри вболівальники впізнавали свою команду. В Динамо був свій стиль. Сьогодні цього не має. Раніше в клубі опиралися на систему моделювання тренувального процесу Валерія Лобановського. Метр довів на практиці силу своєї стратегії. Він двічі вигравав Єврокубок, Суперкубок, багато разів був чемпіоном Радянського Союзу. Тепер у Динамо вирішили забути про його систему. Якщо ж ви так робите, то давайте нову ефективну систему. А нового не має. В цьому і проблема. Під час гри з Карпатами не побачив у Динамо команду, лише стадо.

- Але ж учні Валерія Лобановського не виправдали сподівань. Олексій Михайличенко, Анатолій Дем'яненко не домоглися потрібного результату з Динамо.

- Чому ж, Михайличенко і Дем'яненко ставали чемпіонами, здобували Кубки. Я теж із Динамо досягав таких самих результатів. Ми працювали за системою В. Лобановського, звісно, щось при цьому додавали. Олексія Михайличенка вважаю перспективним тренером. У збірній він своє завдання виконав – наша ж збірна посіла друге місце у групі. Інша річ, що програли грекам.

- Але визначальним в оцінці керівництва Динамо роботи тренерів були виступи в Єврокубках. А при згаданих фахівцях кияни постійно провалювали європоходи...
 - -
- Що вдієш, усяке буває. Мені доводилося, будучи головним тренером, грати в Лізі чемпіонів. Так, у групі зі сильними командами я набрав десять очок. Тоді потрапили в одну групу з Байєром, Реалом, Ромою. Але десяти очок забракло для виходу в наступний етап. А Валерій Лобановський набрав сім очок і пройшов далі.

- Йожефе Йожефовичу, теперішній кадровий потенціал Динамо дає змогу демонструвати кращу гру чи проблема не тільки в наставникові?

- Переконаний, що мати бразильську лінію захисту - не нормально. Вони дозволяють собі вільності, обов'язково десь помиляться. Бразильці не люблять грати на когось, вони грають на себе і від цього нікуди не дінешся. В команді потрібно мати одного, двох, ну щонайбільше трьох бразильців. А коли 6-6 - це вже важко. -

- У цьому переконалися на власному досвіді?

- Так, переконався, працюючи в Динамо. Бразильці не дисципліновані, не люблять тренуватися. Якщо ти їм щось пробачаєш, то відразу ж інші гравці вимагають такого ж ставлення і до себе. Так починаються конфлікти. Мабуть, саме це зараз відбувається в Динамо. Там не має одностайності. І поки тренер усе не приведе в норму, нічого не буде. - -

- Після поразки Динамо від Закарпаття поширилися чутки, що футболісти плавлять тренера. Як гадаєте, таке ймовірно?

- Для того, щоб дати відповідь на ваше запитання, потрібно бути в середині команди. Можу лише констатувати, що там щось відбувається, якісь розбірки. Тому Динамо і програло Закарпаттю, а тепер іще й Карпатам. Усе може бути, але я не знаю.

- Торік за Юрія Сьоміна ситуація в Динамо, здавалося, налагодилася...

- Юрій Сьомін трохи по-іншому ставив гру. Торік хоч чемпіонами стали. А за Валерія Ґаззаєва ні Кубок, ані чемпіонства не домоглися.

- Яке враження на вас справили Карпати?

- Олег Кононов молодець. Він зберіг дух Карпат. У Львові завжди було складно грати. Радий, що Карпати знову стали хорошою командою. У львів'ян є майбутнє.

- Мирон Маркевич якось сказав, що хотів би, аби ви увійшли в його тренерський штаб збірної. Вже спілкувалися з ним про це?

- Так, ми зустрічалися в Києві. Якщо буде потрібна моя допомога, завжди радий її надати. Зарплата мені не потрібна. Футбол – це моє життя.

- Перед українською збірною поставлено завдання перемогти на Євро-2012. Вірите в це?

- Не розумно говорити, що потрібно перемогти і все. Ми не на тому рівні, що повинні обігрувати Англії, Іспанію чи Італію. Опустімося на землю. З групи повинні виходити, а далі - побачимо. В Мирона Маркевича складне завдання, він повинен відшукати перспективних футболістів. На перший збір він викликав одних гравців, а потім буде випробовувати й інших, список довгий.
 -
- Пане Йожефе, як гадаєте, чому українцям складно адаптуватися в провідних європейських клубах? Тимощук не заграв у Баварії, Чигиринський у Барселоні, Воронін у Ліверпулі, Шевченко в Челсі...

- У кожного гравця є своя команда. Повірте, як це не дивно, але це правда. Наприклад, у Карпатах був Кузнєцов. Він до Львова нічим не вирізнявся, а у вашій команді заграв, почав забивати. А перейшов у Томь і знову нічим не виділяється, часто сидить на лавці. Так само було зі Шевченком. Він знайшов свою команду – Мілан. Андрію потрібно було залишатися в Мілані, а не переходити в Челсі. Тимощукові та Чигринському ще потрібно знайти свою команду. Толік потрапив у Баварію не вчасно, адже прийшов Ван Галь, який більше довіряє своїм співвітчизникам. А Тимощук – футболіст іншого плану, ніж голландці. Він не класний гравець, а корисний: добре відбирає м'яч, підігрує партнерам. А Ван Галю, можливо, потрібен гравець іншого плану. -